Термопари, як одні з найбільш широко використовуваних приладів для вимірювання температури у світі, широко застосовуються в промисловому виробництві, наукових дослідженнях, лабораторних випробуваннях та інших сферах. Типи термопар відрізняються залежно від матеріалу та структури, кожна з яких має унікальні робочі характеристики, що робить їх особливо популярними серед іноземних клієнтів через їх просту конструкцію, стабільну роботу та широкий діапазон вимірювання температури. Ця стаття детально розповість про походження, 10 типів індексів і принцип роботи термопари, допомагаючи клієнтам у всьому світі краще зрозуміти цей важливий компонент вимірювання температури.
Походження термопари|Історія термопари
Винахід і розвиток термопар тісно пов'язані з відкриттям термоелектричного ефекту. Ще в 1821 році німецький фізик Т. Й. Зеєбек вперше відкрив термоелектричний ефект, який заклав теоретичну основу для народження термопар. У 1826 році французький фізик А. С. Беккерель застосував цей ефект для вимірювання температури і створив найпростіший термометр з термопарою, що ознаменувало офіційне введення термопар у практичне застосування.
Історія термопар налічує понад 180 років. Після постійного вдосконалення та оптимізації продуктивність термопар постійно покращувалася, і вони поступово стали основним компонентом вимірювання температури в різних галузях промисловості, забезпечуючи надійну підтримку даних про температуру для глобального промислового виробництва та наукових досліджень.
10 типів індексів термопар|Поширені типи термопар
Індексний номер термопари – це код, який представляє її склад матеріалу та діапазон вимірювання температури, що має вирішальне значення для закупівель зовнішньої торгівлі та відповідності додатків. Згідно з міжнародними стандартами та галузевими нормами існує 10 загальних номерів індексів термопар, що охоплюють різні типи термопар для задоволення різноманітних потреб застосування, які поділяються на такі категорії:
Стандартизовані термопари (7 типів): з 1985 року Китай встановив 7 стандартизованих індексів термопар (K, E, J, T, S, R, B) відповідно до міжнародної практичної температурної шкали IPTS-68, які широко використовуються в загальних промислових і цивільних галузях і сумісні з міжнародним стандартним обладнанням.
Додано стандартизовану термопару (1 тип): з 1997 року відповідно до Міжнародної практичної температурної шкали ITS-90 і міжнародного стандарту IEC 584-95 було додано термопару типу N-, яка має кращу високотемпературну стабільність і антиокислювальні властивості та підходить для складніших промислових середовищ.
Вольфрам-ренієві термопари (2 типи): вольфрам-ренієві термопари набули практичного застосування в 1990-х роках і наразі впроваджують галузеві стандарти з двома індексними номерами C і D. Вони мають відмінну -стійкість до високих температур і в основному використовуються у сценаріях вимірювання високих-температур, таких як металургія, аерокосмічна та високо{7}}температурні лабораторії.
Слід зазначити, що термопари з різними номерами індексів (різні типи термопар) мають різні діапазони вимірювання температури, характеристики матеріалу та сценарії застосування. При покупці та використанні клієнти повинні вибрати відповідний номер індексу відповідно до своїх конкретних потреб, забезпечуючи стабільну та ефективну роботу термопари.
Принцип роботи термопари|Принцип роботи термопари
Вимірювання температури термопарами базується на ефекті Зеєбека (термоелектричному ефекті), відкритому в 1821 році. Основний принцип роботи термопари простий і зрозумілий:
Термопара складається з двох різних однорідних провідників (їх також називають термоелектродами або парними дротами). Один кінець двох провідників зварюється разом, щоб утворити вимірювальний кінець (також званий гарячим кінцем), а інший кінець з’єднаний з гальванометром, щоб утворити замкнутий контур. Коли температура вимірювального кінця не узгоджується з температурою еталонного кінця (також називається холодним кінцем, тобто кінцем, підключеним до гальванометра), у контурі буде генеруватися електричний струм. Це явище є ефектом Зеєбека.
Електрорушійна сила (термоелектрорушійна сила), що створюється в контурі термопари, складається з двох частин: електрорушійної сили різниці температур і контактної електрорушійної сили. Серед них контактна електрорушійна сила відносно мала і мало впливає на результат вимірювання. Величина термоелектрорушійної сили прямо пропорційна різниці температур між вимірювальним кінцем і еталонним кінцем. Вимірюючи термоелектрорушійну силу, можна точно розрахувати температуру вимірювального кінця.
З безперервним розвитком промислових технологій термопари постійно вдосконалюють матеріал, структуру та продуктивність, а сфера їх застосування також розширюється. Для клієнтів із зовнішньої торгівлі, які займаються промисловим обладнанням, приладобудуванням та іншими галузями промисловості, розуміння відповідних знань про термопари, включаючи типи термопар і принцип їх роботи, має велике значення для раціонального закупівлі та ефективного використання. Ми й надалі зосереджуватимемося на розробці технології термопар і надамо високо{2}}якісні термопари та професійну технічну підтримку для клієнтів у всьому світі.